Київська прописка, середня освіта.
Загинув під Попасною на початку жовтня.
Соняшникові поля незібрані з літа.
Над ними розкривається золота безодня.
Стоятимуть тепер цілу зиму.
Чорнітимуть літерами в газеті,
ловлячи тишу, ледь вловиму,
ніби лисицю в очереті.
Птахи над ними завмирають щоразу —
чутливі, як слухові апарати.
Бути соняшником в полях Донбасу —
це знати як жити й за що помирати.
Своїм хребтом, металевим тросом,
поєднувати грунти і води,
тримаючись за осінній чорнозем
з гіркою відданістю природи.
Вітчизно, що вічно втішаєш і просиш,
ниєш в легені стороннім предметом,
лиши мені на майбутнє цю розкіш —
бути соняшником і очеретом.
Лиши мені цю убивчу втіху —
стати на вітряному кордоні —
літерою в недописану книгу,
подихом в холодні долоні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Сергій Жадан – Тут між ними починається сварка
Вірші Бертольта Брехта (переклад Сергій Жадан)
Чеслав Мілош – Дитя Європи (вірш)
Немає коментарів:
Дописати коментар