Тут між ними починається сварка.
Ну як сварка — він хоче, аби все було, як раніше,
а ось вона хоче, аби все закінчилось —
раз і назавжди.
Щоби все закінчилось,
щоби нічого не було.
Щоби прокидатися лише від того,
що сонце стоїть за вікном і відмовляється
рухатись далі, доки вона не прокинеться.
Щоби щовечора від ріки повертались
діти, з білим піском у волоссі.
Щоби вночі можна було чути дихання
всіх чоловіків, які засинають
на печальних подушках.
А він далі просить її заспокоїтись,
а він не розуміє, що вона говорить,
чого вона хоче.
Місяць повниться з ночі в ніч.
Попереду ще стільки димів і променів.
Попереду всі спокуси життя.
Тривожна річкова прохолода.
Другий місяць вагітності.
Інші вірші Сергія Жадана тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар