Вірші Бертольта Брехта (переклад Сергій Жадан)

1

Ми чули: ти не хочеш більше з нами працювати.
Ти зламався. Ти не можеш далі бігти.
Ти втомився. Ти не можеш більше вчитися.
Для тебе все скінчилось.
Від тебе марно вимагати, аби ти ще щось робив.

Тож знай:
Ми вимагаємо ось що.

Коли ти втомишся й заснеш,
Більше ніхто не розбудить тебе й не скаже:
Підіймайся, ось твоя їжа.
Звідки має взятися їжа?
Коли ти не зможеш більше бігти,
Будеш лежати. Ніхто
Тебе не знайде й не скаже:
Революція здійснилась. Фабрики
Чекають на тебе.
Чому мала б здійснитись революція?
Коли ти помреш, тебе поховають,
Незалежно від того, винен ти в своїй смерті чи ні.

Ти говориш:
Ти надто довго боровся. Ти не можеш більше боротись.
Тож слухай:
Винен ти чи ні,
Якщо не можеш більше боротися, ти загинеш.

2

Ти говориш: ти занадто довго сподівався. Ти не можеш більше
сподіватись.
На що ти сподівався?
Що боротьба буде легкою?

Не той випадок.
Наше становище гірше, аніж ти думав.
Воно ось яке:
Якщо ми не здійснимо щось надлюдське,
Ми пропали.
Якщо ми не зробимо того, чого від нас не в стані
вимагати,
Ми загинемо.
Наші вороги чекають,
Що ми втомимося.

Чим жорстокіша боротьба,
Тим утомленіші бійці.
Бійці, які надто втомилися, боротьбу програють.