Сергій Жадан — Тамплієри (вірш)

Сергій Жадан — Тамплієри

* * *

Другий рік місто косить чума.
Не працюють навіть борделі й тюрма.
Скінчився хліб, скінчилась вода.
З культурного життя — лише хресна хода.
Ходимо, кличемо святих отців.
На зворотньому шляху підбираємо мерців.

Папське ім’я втрачає силу і міць.
Відьми звільняються з робочих місць.
Сенс ворушити цю каламуть?
Що тут гадати? Всі й так помруть.
Яка різниця, що скажуть зірки?
Середні віки такі Середні зірки.

І тоді єпископ приходить у єврейський квартал,
і говорить: «Хто з нас не гине за метал?
Усіх нас нищить небесний терор,
усіх нас винесуть в чорний коридор.
Світла немає. Відсутня мета.
Саме час починати свята».

І тоді лунає барабанний бій,
і підіймає з землі ремісників і повій,
і затягує нас у свою круговерть.
Тих, хто помер, не лякає смерть.
Не лякає жодна з її образ.
Боятись тут варто хіба що нас.

І ми одягаємо пір’я й хвости,
і змащуємо кров’ю натільні хрести,
і палимо на вулицях свого сатану,
і оголошуємо небесам війну,
і водимо процесії довкола вогнів.
Все, що в нас є — це народний гнів.

Клади на обличчя пудру й грим.
Ніколи не пізно померти молодим.
Ніколи не пізно змінити ім’я.
Про мене свідчитиме тінь моя.
Але ніколи й нікому не кажи про це.
Смерть не пізнає нас у лице.

Життя випалює нас, як сірники,
виймає, мов скалки зі своєї руки,
вириває нас, ніби ніж із плеча,
ми лишаємось, дикі, як алича,
лишаємось, апелюємо до своїх богів.
Як на небіжчиків у нас забагато боргів.

Лишаємось разом — мертві й живі,
стоїмо по горло у високій траві,
стоїмо на березі нічної ріки,
запалюємо старі маяки.
На вогонь прилітає лише сарана.
Ніч глибока. Немає дна.

* * *

Кидай мертвих за борт,
кидай мертвих за борт.
Пускай під воду холодні тіла, замотані в шовк.
Мертві не знають клопоту, не знають турбот.
Зшивай роздертих, видовжуй рваний шов.

Скидай прокажених у хвилі,
скидай зачумлених в ніч,
тих, кого з’їли сухоти, мов черва,
сотні мертвих сердець
і сотні холодних облич,
кидай мертвих за борт, починаються добрі жнива.

Всім стане роботи і стане сил.
Працюй разом із нами — повернеш свій борг.
Витягуй їх, мов пійману рибу на стіл.
Роби гроші на мертвих,
скидай їх за борт.

Всіх, кому утроби пекло вогнем,
кого пропасниці вивертали, як светр,
хто відійшов літнім сонячним днем,
за ким не лишилось жодних ознак і прикмет.

Випалених лихоманкою, наче торф.
Вибілених тифом, ніби вапно.
Вкладай їхні голови до мішків і торб.
Кидай мертвих за борт, тепер все одно.

У нас буде багато втіх у житті,
на наших столах ще достатньо вина,
не думай про мертвих, про очниці пусті,
не згадуй про кров, що не відпирається з полотна.

Між нами достатньо гідних і видатних,
тих, хто вступив до переможних когорт.
Але мертвим не місце серед живих.
Мертвим місце між мертвих, скидай їх за борт.

Дякуй щедрим зорям, добрим часам.
Тривають довгі жнива, безтурботні дні.
Той, хто добуде тут до кінця, залишиться сам.
Краще йому не бачити те, що він бачитиме уві сні.

* * *

Провидіння завжди стереже
того, хто навіть не думав тікати.
Бої відкочуються, і вже
в місті з’являються маркітанти.

Вантажені ліками і вином
минають засідки та перепони,
бредуть від вокзалу старим полотном,
заходять у спальники та промзони.

Розкладають свої скарби,
ходять зайнятим щойно містом.
Ще один рік пройшов без сівби,
на спалених школах сидять голуби,
діти їх зганяють свистом.

Перекривається рух на постах,
і варта на розі співає канти.
Стільки життя в дитячих листах,
і сфери впливу в наших містах
ділять праведники та спекулянти.

Сонце над вами летить шкереберть.
І торгівля для вас — звична марнота.
Але доки ми платимо за власну смерть,
у вас і далі буде робота.

Хай немає вам прикриття,
тіштеся з щедрого медобору:
доки для нас нічого не важить життя,
ваші справи далі йтимуть угору.

Небо виснажується, пливучи.
Збувайте рештки хліба й отрути,
збувайте піхоті несвіжі харчі.
Ті, кого нині повісять вночі,
говорять у темряві, перш ніж заснути:

запам’ятовуй кожного з нас,
запам’ятовуй нічні години,
запам’ятовуй цей підлий час,
запам’ятовуй плітки й новини,

запам’ятовуй цей дивний світ —
майже завершений, майже готовий.
Жодного смутку. Жодних бід.
Запам’ятовуй. Запам’ятовуй.

Читайте також:
Сергій Жадан — Дерева
Сергій Жадан — Магдалина
Сергій Жадан — 10 праведників