1. Despicere (дивитися зверхньо — лат.)
Полягає в тому, що учасник диспуту повинен дати відчути супротивнику свою інтелектуальну і мотальну перевагу, іншими словами, дати зрозуміти, що супротивник — людина обмежена, недоумкувата, графоман, базіка, досконалий нуль, дута величина, епігон, безграмотний шахрай, покидьок і взагалі суб’єкт, недостойний того, щоб з ним розмовляли. Така апріорна посилка дає вам потім право на той панський, зарозуміло-повчальний і самовпевнений тон, який невіддільний від поняття «дискусія». Полемізувати, засуджувати когось, не погоджуватися і зберігати при цьому відому повагу до супротивника — все це не входить в національні традиції.
2. Прийом другий, або Termini (термінологія — лат.)
Цей прийом полягає у використанні спеціальних полемічних зворотів. Якщо ви, наприклад, напишете, що пан Ікс, на вашу думку, в чомусь неправий, то пан Ікс відповість, що ви «віроломно обрушилися на нього». Якщо ви вважаєте, що, на жаль, в чомусь бракує логіки, то ваш супротивник напише, що ви «ридаєте» над цим чи «проливаєте сльози». Аналогічно цьому говорять «бризкає слиною» замість «протестує», «обмовляє», замість «зазначає», «обливає брудом» замість «критикує», і так далі. Будь ви навіть людиною на рідкість тихою і нешкідливою, немов ягня, за допомогою подібних виразів ви будете наочно змальовані як суб’єкт дратівливий, навіжений, безвідповідальний і почасти ненормальний. Це, до речі, само собою пояснить, чому ваш шановний супротивник обрушується на вас з таким запалом: він просто захищається від ваших віроломних нападок і лайки.
3. Прийом третій відомий під назвою Caput canis (тут: приписувати погані якості-лат .)
Полягає в мистецтві вживати лише такі вирази, які можуть створити про противників тільки негативну думку. Якщо ви обачні, вас можна назвати боягузливим; ви дотепні — скажуть, що ви претендуєте на дотепність; ви схильні до простих і конкретних доводів — можна оголосити, що ви посередні та тривіальні; у вас схильність до абстрактних аргументів — вас вигідно представити заумним схоластом, і так далі. Для спритного полеміста просто не існує властивостей, точок зору і душевних станів, на які не можна було б наклеїти ярлик, однією своєю назвою викриває разючу порожнечу, тупість і нікчемність гнаного противника.
4. Non habet (тут: констатувати відсутність — лат.)
Якщо ви серйозний учений, над вами легко здобути перемогу за допомогою третього прийому, заявивши, що ви тугодум, балакучий мораліст, абстрактний теоретик або що-небудь в цьому роді. Але вас можна знищити і вдавшись до прийому Non habet. Можна сказати, що вам не вистачає тонкої дотепності, безпосередності почуттів та інтуїтивної фантазії. Якщо ж ви виявитися безпосередньою людиною, що володіє тонкою інтуїцією, вас можна вразити твердженням, що вам бракує твердих принципів, глибини переконань і взагалі моральної відповідальності. Якщо ви розсудливі, то ви ні на що не годитесь, так як позбавлені глибоких почуттів, якщо ви володієте ними, то ви просто ганчірка, тому що вам не вистачає більш високих раціональних принципів. Ваші справжні властивості не мають значення — потрібно знайти, чого вам не дано, і втоптати вас в бруд, вирушаючи від цього.
5. П’ятий прийом називається Negare (тут: заперечувати наявність — лат.)
Полягає у простому запереченні усього вашого, усього, що вам притаманне. Якщо ви, приміром, вчений муж, то можна ігнорувати цей факт і сказати, що ви поверхневий базіка, пустодзвін і дилетант. Якщо ви протягом десяти років наполегливо твердили, що (припустимо), вірите в дідькову бабусю або Едісона, то на одинадцятому році про вас можна заявити в полеміці, що ніколи ще ви не піднімалися до позитивної віри в існування бісової бабусі чи Томаса Альва Едісона. І це зійде, бо невтаємничений читач нічого про вас не знає, а присвячений відчуває почуття зловтіхи від усвідомлення, що у вас заперечують очевидне.
6. Imago (тут: підміна — лат.)
Полягає в тому, що читачеві підсувається якесь неймовірне опудало, яке має нічого спільного з дійсним противником, після чого цей вигаданий супротивник знищується. Наприклад, спростовуються думки, які противнику ніколи і не приходили в голову і яких він, природно, ніколи не висловлював; йому показують, що він бовдур і глибоко помиляється, наводячи як приклади дійсно дурні та помилкові тези, які, однак, не належать йому.
7. Pugna (побиття — лат.)
Він заснований на тому, що противнику або концепції, яку він захищає, присвоюють помилкову назву, після чого вся полеміка ведеться проти цього довільно взятого терміна. Цим прийомом користуються найчастіше в так званих принципових полеміках. Супротивника звинувачують в якому-небудь непотрібному «їзмі» і потім розправляються з цим «їзмом».
8. Ulises (Улісс (Одіссей) — символ хитрості — лат.)
Головне в ньому — відхилитися вбік і говорити не по суті питання. Завдяки цьому полеміка вигідно пожвавлюється, слабкі позиції маскуються і вся суперечка набуває нескінченного характеру. Це також називається «вимотування супротивника».9. Testimonia (свідоцтва — лат.).
Цей прийом заснований на тому, що іноді зручно використовувати посилання на авторитет (який завгодно), наприклад, заявити — «ще Пантаґрюель казав» або «як довів Трейчке». При достатній начитаності на кожен випадок можна знайти10. Quousque… (аж поки… — лат.)
Прийом аналогічний попередньому і відрізняється лише відсутністю прямого посилання на авторитет. Просто кажуть: «Це вже давно відкинуте», або «Це вже пройдений етап», або «І будь-якій дитині відомо», і так далі. Проти того, що спростовано таким чином, не потрібно наводити ніяких нових аргументів. Читач вірить, а супротивник змушений захищати «давно спростоване» — справа досить невдячна.
11. Impossibile (тут: не можна допускати — лат.).
Не допускати, щоб супротивник хоч у чомусь виявився правим. Варто визнати за ним хоч крихту розуму й істини — програєте усю полеміку. Якщо іншу фразу не можна спростувати, завжди ще залишається можливість сказати: «Пан Ікс береться мене повчати…», або «Пан Ікс оперує такими пласкими і давно відомими істинами, як його «відкриття…», або «Дивуйся весь світ! Сліпа курка знайшла зерно і тепер кудкудакає, про те що…». Словом, завжди що-небудь та знайдеться, чи не так?
12. Jubilare (тріумфувати — лат.).
Це один з найбільш важливих прийомів, і полягає він у тому, що поле бою завжди потрібно залишати з виглядом переможця. Досвідчений полеміст ніколи не буває переможений. Тим, хто потерпів поразку, завжди виявляється той супротивник, якого зуміли «переконати» і з яким «покінчено». Цим-то і відрізняється полеміка від будь-якого іншого виду спорту. Борець на килимі чесно визнає себе переможеним; але, здається, жодна ще полеміка не закінчувалася словами: «Вашу руку, ви мене переконали».
Немає коментарів:
Дописати коментар